Наша гордість

Вступ. За 17 років роботи з молодшими школярами переконалась, що одним із засобів заохочення, найбільшим джерелом радості, натхнення для дитини є гра. У ній діти не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його. Гра охоплює всі сфери діяльності учня; вона спонукає до активної роботи думки і набуття трудових умінь; збагачує емоціями та щирими почуттями.

В.Сухомлинський писав, що без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Гра - це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять.

Актуальність досвіду. «Національна доктрина розвит­ку освіти» ставить перед учителем завдання створити дитині умови для її

максимального самовизна­чення й самовияву.

Навчання та виховання юних громадян будь-якої країни світу неможливо уявити без упровадження гри та ігрових технологій.

Науково-методичне обґрунтування. Дослідження переконують: гра використовується з навчально-пізнавальною, розвивальною і розважальною метою. Вона – один із найефективніших методів навчання, що активізує інтелектуально-практичні та творчі можливості індивіда. «Швидко стомлюючись, діти відволікаються, увага їх розсіюється. Хороша, розумна і цікава гра спрямовує увагу учнів, знімає їх психічне і фізичне навантаження, полегшує сприйняття нового матеріалу» - зазначав Ш. Амонашвілі.

Гра створює сприятливі умови для організації рухової активності. У ній формуються або перебудовуються і місцеві психічні процеси, дитина раніше і легше досягає свідомого запам’ятовування.

Основна ідея досвіду. Гра, запобігаючи психічному та фізичному перевантаженню дитини, допомагає реалізувати навчальну мету значно швидше й ефективніше, ніж будь-який інший педагогічний засіб.

Ще коли була школяркою знала, що вчитися гірко, а знати солодко. То навіщо ж навчати дітей з гіркими та марними слізьми, якщо можна навчити їх з посмішкою, не перевтомлюючи? Тому і обрала проблему, над якою і зараз працюю: «Використання ігрових моментів на уроках як одна із умов запобігання перевантаження учнів». Щоб вчасно запобігти перевтомі дітей, підтримувати їхню активну увагу, необхідно систематично вводити в процес навчання елементи гри. Гра не тільки захоплює і знімає нервове напруження, а й розвиває кмітливість, самостійність, почуття колективізму. Часто проводжу так звану «гімнастику розуму», в русі, не знижуючи інтелектуального навантаження.

Головний позитивний чинник гри – спроможність стимулювати пізнавальну активність і викликати потребу вчитися , знати, довідуватися, досліджувати. Луї де Бройль наголошував, що саме ці якості гри уподібнюють її з діяльністю вченого.

Загальновідомо, що розв’язання одноманітних завдань стомлює дітей і породжує байдужість до навчання. Проте виконання цих самих завдань у процесі гри перетворюється для дітей на цікаву, захоплюючу діяльність. Цей вид роботи стає бажаним, а відтак – ефективнішим.

Ігри

за видомза характером

діяльностіігрової методики

за характером

педагогічного процесу

Класифікація Г.Селевка

Дитина вперше переступає поріг школи – стає першокласником. Починається складний період адаптації до шкільного життя. У одних цей період проходить швидко і безболісно, в інших – навпаки. Тому вирішила поповнити свій досвід ранковими зустрічами зі своїми учнями з перших днів їх навчання у школі.

Саме ранкові зустрічі покликані зробити період адаптації легким і цікавим.

Якщо дитина приходить до класу, а її радісно зустрічають нові друзі і вчитель, бажають удачі, гарного настрою, цікавляться самопочуттям і справами то, звісно, дитина охоче йтиме щоранку до школи, залюбки працюватиме на уроках

Проводжу ранкові зустрічі від 7 до 20 хвилин.

Ранкові зустрічі є яскравими фрагментами щоденного життя дітей.

На своїх уроках хочу бачити здивування, азарт, зацікавленість в очах дітей. Тому і використовую дидактичну гру, яка є для дитини найбільш слушною формою навчання.

З досвіду знаю, що знання, які засвоєні без інтересу, що не мають власного позитивного ставлення, емоцій, не є корисними – це мертвий вантаж. Переконалася і в тому, що школа гри, яка правильно керується, відкриває дитині вікно у світ ширше та надійніше, ніж читання; зрозуміла, як багато гра означає в житті дитини, і як важливо вихователеві, вчителеві, дорослому, що має найбільш відповідальну місію - ростити Людину, бути поруч із дитиною і в грі також, управляти нею, але так, щоб дитина вбачала у дорослому друга, партнера, а не директора або наглядача.

Те, що я обрала гру як першочерговий об’єкт творчого аналізу та практичного засвоєння зумовлене тією обставиною, що саме вона може виконувати виняткову роль посилення пізнавального інтересу, полегшення складного процесу навчання, прискорення розвитку.

Значне місце у своїй роботі надаю підбору (та аналізу значення) дидактичних, сюжетно-рольових, рухливих, комп’ютерних ігор для інтелектуального розвитку дітей, їх навчально-пізнавальної діяльності під час навчання мові, читанню, математиці, образотворчому мистецтву та основам здоров’я.

Завжди пам’ятаю про те, що ігри в школі - це не ігри-розваги, які використовуються лише для цікавості, різноманітності. Це перш за все навчання, яке привертає нестійку увагу дитини до матеріалів уроку, даючи нові знання, примушуючи напружено думати.

Шляхи і засоби реалізації. Захопившись грою, мої діти не помічають, що навчаються. До активної діяльності залучаю навіть найпасивніших учнів. Використання на уроках дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий, творчий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв’язую те або інше розумове завдання, підтримують і полегшують інтерес дітей до навчального предмету. Отже, гра - незамінний важіль розумового розвитку дитини.

Зважаючи на природну логіку навчання дітей грамоті: звук - буква, читання-письмо, всі дидактичні ігри розподіляю відповідно на чотири групи: фонетичні, граматичні, графічні, ігри, що розвивають зв’язне усне мовлення.

Основними навчальними завданнями застосування ігор у першому класі в період навчання грамоті вважаю формування фонетичного слуху у різних його проявах. З цією метою застосовую ігри на:

1) встановлення звука, що вивчається, у складах («Чий голосок?»), визначення місця звука («Де заховався звук?»);

2) придумування слів на заданий склад(букву у певній позиції)(«Смачні слова»);

3) вставляння букви на місце(«Буква заблукала»);

4) складання нових слів, використовуючи букви даного слова («Хто більше?»);

5) читання одних і тих же слів зліва-направо і справа-наліво та додавання однієї літери на початку чи в кінці слова («Цікаві слова»).

Для з’ясування лексичного значення слова практикую:

1) підбирання потрібного слова до смислового ряду: за опорними ознаками –пухнаста, хитра, рижа…(лисиця) («Хто це?»);

2) додавання необхідного слова (пальто,шапка,шарф…) («Наступне слово»);

3) називання загального слова (стіл,стілець,шафа...) («Назви одним словом»).

У результаті використання ігор на уроках навчання грамоти мої вихованці швидко вчаться читати і писати. На уроках української мови у 2-4 класах, під час контрольних робіт діти не отримували негативних оцінок, бо міцні знання і навички вони набули у процесі активної пізнавальної діяльності, важливим стрижнем якої є інтерес.

При вивченні теми «Відмінювання іменників жіночого роду» (4 кл.) на етапі закріплення знань, умінь і навичок використовую гру «Квіточка» (як одну з форм творчої роботи). На розданих картках намальовано квітку, учні повинні вписати у вільні клітинки букви, щоб вийшли слова, наприклад: сіль, мідь, тінь, міль, біль. Ці (або інші, схожі за моделлю)слова діти повинні дібрати самі, вписати їх у клітинки, потім записати їх у зошит у формі орудного відмінка однини.

На уроці читання, працюючи над віршем І.Франка « Дрімають села…», після основних запитань щодо розуміння прочитаного, пропоную гру «Дослідники»:

- Яких частин мови найбільше у вірші?

- Порахуйте, скільки іменників, дієслів, прикметників (окремо)?

- Чи трапляються повтори? Вони означають одне і теж поняття?

- Знайдіть речення зі словом «ще». Яку думку поета воно підкреслює?

А слова: «та» і «вже»?

В програмі з української мови для 2-4 класів, дано значну кількість слів, написання і вимову яких учні повинні запам’ятати. Навчити дитину вимовляти і писати ці слова без помилок - одне із важливих і складних завдань, які стоять перед вчителем.

Традиційно слова, правопис яких потрібно запам’ятати, засвоюються молодшими школярами шляхом запам’ятовування їх графічного вигляду. З цією метою нове слово, звичайно, записується на дошці або картці, перечитується, декілька разів проговорюється і записується в зошиті. Така методика орієнтує учнів на механічне заучування цих слів, та не забезпечує достатньо швидкого і міцного їх засвоєння, про що свідчать стійкі помилки, допущені молодшими школярами у вивчених словах і словах, споріднених з наведеними.

Підвищення ефективності засвоєння словникових слів, я вважаю треба пов’язувати із зміною характеру їх запам’ятовування . Воно повинно бути свідомим, а не механічним. Це можливо досягти на основі розуміння учнями значення слів, їх походження, усвідомлення характеру труднощів, які містить у собі слово, встановлення зв’язків між словами, використання вчителем і учнями спеціальних прийомів запам’ятовування, активного включення важких слів в мовленнєву практику дитини.

На уроках математики під час гри учні непомітно для себе виконують різні вправи, де їм самим доводиться порівнювати, виконувати арифметичні дії, тренуватися в усному рахуванні, розв’язувати задачі. Гра вимагає від учнів пошуку, збуджує інтерес до перемоги, отже, діти намагаються бути швидкими, кмітливими, чітко виконувати завдання, дотримуватися правил гри.

Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких вирішую те або інше розумове завдання, посилюють інтерес дітей до предмету, до пізнання ними навколишнього середовища. Прийоми слухової, зорової, рухливої наочності, цікаві питання, задачі-жарти, моменти-несподіванки сприяють активізації розумової діяльності.

Значна частина ігор дає можливість зробити те або інше узагальнення, усвідомити правила, які тільки що вивчили, закріпити, повторити отримані знання в системі, в нових зв’язках, що сприяє більш глибокому засвоєнню вивченого.

Наприклад, під час закріплення учнями таблиці множення використовую гру «Спіймай рибку».

Багато вправ будую на матеріалі різної складності. Це дає можливість здійснювати індивідуальний підхід, забезпечувати участь в одній грі учнів з різним рівнем розвитку. Наприклад, результати традиційної самостійної роботи можуть викликати невпевненість, хвилювання у учнів з низьким рівнем розвитку. А якщо ця робота проведена у вигляді гри «Хто перший добіжить до фінішу?», то всі учні відчувають себе вільно, тому впевнено і з цікавістю розпочинають працювати. Кожний отримує картку із завданням (добре підготовленим учням пропоную розв’язати задачу за коротким записом, скласти за нею вираз; учням, що недостатньо встигають, скласти задачу за коротким записом і закінчити її розв’язання). Той, хто розв’яже задачу швидко і правильно, може вважати себе спортсменом-переможцем.

На таких уроках ставлю за мету прищепити любов до математики учням із різними математичними здібностями.

Спостерігаючи за учнями (особливо шестилітками) на уроках образотворчого мистецтва, помітила, що вони часто не можуть опанувати елементи зображувальної діяльності, бо не розуміють доцільності більшості правил і вимог. Та варто запропонувати близьку їм тему або завдання в цікавій ігровій формі, все стає на свої місця: діти починають настільки емоційно реагувати на процес малювання, ніби самі беруть безпосередньо участь у зображувальних подіях, а персонажі немов оживають під їхніми пензлями. Це дає змогу цілеспрямовано впливати на почуття вихованців, розвивати фантазію, уяву . З цією метою використовую гру «Палітра осені», під час проведення якої кожен учень одержує власну картку-завдання.

Вивчаючи чи закріплюючи тему «Теплі й холодні кольори», використовую гру «Прикрась ялинку», в ході якої дітям значно цікавіше відтворювати теоретичні знання, ніж робити це у сухій формі перевірки знань.

На уроках з основ здоров’я при вивченні теми «Постава», дібрала текст, якого немає в підручнику. Діти, використовуючи систему «Познач» читають, опрацьовують його, таким чином розвивається увага, виховується ставлення дітей до інформації в цілому, а позначка «!»(хочу знати більше!) є поштовхом до подальшої самостійної роботи учнів. На цьому ж уроці, підсумовуючи вивчене, проводжу гру-методику «Сенкан» , в якій синтезується отримана на уроці інформація і факти в стисле висловлювання, котре описує, віддзеркалює тему.

Дуже подобається дітям гра «Колаж», яку вперше я запровадила на уроці з цікавої економіки, при закріпленні теми «Раціональні і нераціональні потреби». Діти, працюючи в групах, вибирають матеріал, відповідно до своєї тематики: перша група-раціональні потреби, друга-нераціональні. При виконанні колажу розвивається естетичний смак, мислення, зв’язне мовлення учнів, виховується охайність.Завжди зігріває своїм теплом гра «Сонечко», веселить гра «Віночок побажань», бадьоритьгра «Стрічки».

В іграх, особливо колективних, формуються і моральні якості дитини. Під час гри діти вчаться надавати допомогу товаришам, зважати на думки та інтереси інших, стримувати свої бажання. У них розвивається почуття відповідальності, колективізму, виховується дисципліна, воля, характер.

Для себе зробила висновки: гра повинна бути не метою, а засобом розвитку цікавості до предмету, тому під час її організації дотримуюсь наступних вимог:

. правила гри повинні бути чітко сформульованими, а матеріал відповідати віковим особливостям учнів;

. дидактичний матеріал має бути простим щодо виготовлення та використання;

. гра цікава в тому випадку, коли в ній бере участь кожна дитина;

. підведення підсумків гри повинно бути справедливим, чітким та аргументованим.

Гра є грою до тих пір, поки вона дає діючим особам набір способів поведінки, поки їх дії неможливо заздалегідь передбачити. Учасники та глядачі перебувають у стані ігрового напруження лише тому, що ніхто не знає способу, яким гравці виконують своє завдання. Звідси беруть свій початок таємничість та романтика, яка вабить до себе і дитину, і дорослого.

Коментарi